Іжевський Василь Петрович
Завідувач кафедри металургії КПІ (1902 – 1925 рр.), професор
Василь Петрович Іжевський народився 3 червня 1863 року (за старим стилем) у Рязані в родині дрібного чиновника. Закінчив Рязанську гімназію в 1881 році і поступив до Московського університету. В 1888 році закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету. В березні 1888 року почав працювати на Микильській мануфактурі «Савва Морозов, син и Ко» (м. Орєхово-Зуєво).
26 березня 1888 року Радою Московського університету В. П. Іжевський затверджений в ступені кандидата фізико-математичного факультету. Впродовж 1892-1899 рр. послідовно працював у Московському університеті та Московському сільськогосподарському інституті, де проводив лабораторні заняття та читав лекції з хімії. Відмічається, що В. П. Іжевський на-рівних спілкувався із студентами. Він ніколи не намагався продемонструвати перевагу за рахунок своєї ерудиції.
Згідно клопотання професора Михайла Івановича Коновалова, перший ректор Київського політехнічного інституту професор Віктор Львович Кирпичов запросив В. П. Іжевського у 1899 році на роботу старшим лаборантом кафедри хімії хімічного відділення інституту. 4 травня 1900 року Василь Петрович склав випробування на ступінь магістра хімії.
В цей час вирішувалось питання стосовно створення в КПІ кафедри металургії. Виходячи з глибоких знань хімії та загальної ерудиції, кандидатом на посаду керівника цієї кафедри було рекомендовано В. П. Іжевського. Для підготовки до професорського звання по кафедрі металургії Рада КПІ в 1900 році направила Василя Петровича в двохрічне наукове відрядження за кордон. В Німеччині він ознайомився з викладанням металургії, а у Франції працював у лабораторії фізико-хіміка А. Л. Ле-Шательє. Крім того, молодий викладач побував на вітчизняних металургійних заводах: Брянському (тепер Дніпропетровський), Дніпровському та Юзівському. Після повернення з відрядження В. П. Іжевський прочитав у КПІ пробну лекцію «Современное значение металлографии в металлургии стали», яку Рада інституту визнала задовільною. Таким чином з 1 жовтня 1902 року молодий професор хімічного відділення КПІ почав викладати курс металургії. Кафедра металургії на хімічному відділенні КПІ почала працювати з 1903 року і за двадцять років на ній було підготовлено 156 інженерів.
В 1903 році В. П. Іжевський опублікував серію статей під загальною назвою «Зависание доменной шихты» в «Техническом сборнике Горнозаводского листка» (Екатеринослав, тепер м. Дніпропетровськ). А 8 вересня 1905 року він представив цю роботу в як дисертацію на здобуття ступеню ад’юнкта металургії. Після успішного захисту дисертації з 10 вересня 1905 року В. П. Іжевський був затверджений в якості екстраординарного професора кафедри металургії КПІ. Потрібно відмітити, що теорію доменного процесу, яку відстоював у своїй роботі Василь Петрович, на той час зустріли в наукових колах досить прохолодно. І тільки через 21 рік його теорія була підтверджена провідними металургами Європи.
З 25 квітня 1915 року по 21 вересня 1918 року професор В. П. Іжевський займав посаду декана хімічного відділення (факультету) КПІ.
Основні праці вченого були присвячені питанням доменного виробництва. Він розробив методику розрахунку матеріального та теплового балансу доменної печі. Крім того, В. П. Іжевський активно працював у галузі електрометалургії і розробив декілька оригінальних конструкцій плавильних електричних печей (1901-1907 рр.). Запропонував нагрівання сталі перед гартуванням у соляних ваннах та спеціальні хімічні реактиви для виявлення мікроструктури залізовуглецевих сплавів. Також розробив газогенератор оригінальної конструкції (1919-1923 рр.).
Серед його вихованців – видатні вчені та інженери, зокрема, віце-президент АН СРСР академік І. П. Бардін, професори Н. П. Чижевський та В. Ю. Васильєв.
Основні праці: «Электрометаллургия железа и стали» (1907 р.), «Новая электрическая печь для плавки стали» (1907 р.), «Электирическая печь-тигель для плавки стали и железа» (1909 р.), «Новейшие усовершенствования в конструкции электрического тигля для плавки стали и других металлов» (1910 р.), «Новые данные об изменениях стали при отжиге: Дифференциация перлита. Вакуум-электрическая печь» (1910 р.), «Получение зернистого перлита при отжиге стали в вакуум-электрической печи» (1910 р.), «Система обліку доменного балансу» (1912 р.), «Тепловик, или реторта внутреннего сгорания» (1921 р.). В останній рік життя опублікував статтю «К предстоящему расширению бессемеровского производства», де пропагував цей новий метод виплавлення сталі в металургії.
Василь Петрович Іжевський помер 23 жовтня 1926 року в м. Києві.
Після смерті вченого Правління КПІ 27 жовтня 1926 року винесло клопотання про залишення на хімічному факультеті кафедри металургії та металургійної спеціальності, а також про присвоєння металургійній лабораторії імені професора В. П. Іжевського.
Васильєв Василь Юхимович
Завідувач кафедри металургії КПІ (1926-1944 рр.), професор
Василь Юхимович Васильєв народився 8 (20) березня 1890 року в м. Єлисаветграді (тепер м. Кіровоград). Український радянський вчений в галузі металургії, професор, доктор технічних наук, член-кореспондент АН УРСР (з 22 лютого 1939 року).
Після закінчення в 1914 році Київського політехнічного інституту працював на заводах Уралу. З 1918 року викладав у КПІ.
Після сметрі професора В. П. Іжевського в 1926 р. очолив кафедру металургії на хімічному відділенні КПІ. Підготовка студентів за цією спеціальністю була припинена в 1932 р., і професор В. Ю.Васильєв працював за сумісництвом на кафедрі ливарного виробництва.
В 1939-1949 роках В. Ю. Васильєв працював в Інституті чорної металургії, з 1950 року – в Інституті проблем лиття АН УРСР.
В 1954 році захистив в КПІ докторську дисертацію на тему «Доменная плавка на устойчивых шлаках».
Під керівництвом В. Ю. Васильєва досліджено і впроваджено у виробництво хімічно стійкі сплави, магнезіальні шлаки.
Основні праці:
1. Васильев В. Е. и др. Основы ведения доменной плавки в связи с применением устойчивых шлаков. – Харьков, Киев: Гос. науч.-техн. изд-во Украины, 1935.
2. Васильев В. Е. Доменная плавка на устойчивых шлаках. – К.: Гос узд-во техн. лит. УССР, 1956. – 259 с.
Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.
Помер 14 серпня 1956 року. Похований в Києві на Лук’янівському цвинтарі (ділянка № 16, ряд 6, місце 5). Надгробок — висока прямокутна стела з чорного граніту, медальйон з білого мармуру. Скульптор Морозов.
Калиненко Кирило Семенович
Завідувач кафедри ливарної справи КПІ (1925-1930 рр.), професор
Кирило Семенович Калиненко народився 9 червня 1881 року в слободі Полкова Микитівка (заснована близько 1677 р.) Богодухівського повіту Харківської губернії. Навчався в земській школі, Бородухівському міському училищі, Вовчанській учительській семінарії (1897-1900 рр.) та Білгородському учительському інституті (1904-1906 рр.).
У подальшому вчителював, а в 1909 році був студентом агрономічного відділення Київського політехнічного інституту. В наступному році вступив по конкурсу до механічного відділення КПІ, яке закінчив у 1915 році.
З 1915 по 1917 рік працював інженером з експлуатації елеваторів Державного банку та викладав технологію металів в Охтенському механіко-технічному училищі.
З квітня 1917 року по 1919 рік працював спочатку як член Центральної Ради, а потім як член Харківської Ради робітничих і селянських депутатів.
В лютому 1919 року був призначений українським Народним комісаріатом освіти (Наркомосвіти) комісаром до колишнього гетьманського Міністерства освіти, а з травня 1919 року – інструктором профтехнічної освіти Наркомосвіти. У січні-червні 1920 року займав посаду завідуючого Губметалом Київського Губраднаргоспу та працював у відділі металів українського Промбюро у Харкові.
У січні 1921 року К. С. Калиненко вибраний доцентом по кафедрі ливарної справи і металографії (кафедра технології металів) механічного відділення Київського політехнічного інституту. В березні 1921 року К. С. Калиненко був вибраний деканом механічного відділення КПІ і на цій посаді пропрацював три роки.
У вересні 1921 року Кирило Семенович був призначений політичним комісаром КПІ. На цій посадів він пропрацював близько року, суміщаючи з обов’язками декана та доцента. Одночасно К. С. Калиненко керував відновленням механічного заводу КПІ.
У жовтні 1923 року доцент Калиненко терміном на один рік був направлений Наркомосвіти України в наукове відрядження до Німеччини та Англії для ознайомлення з підготовкою інженерів-ливарників та станом ливарного виробництва. В Німеччині він працював в Шарлотенбурзькому Політехнікумі та ознайомився із станом ливарного виробництва на підприємствах, а в Англії ознайомився з двома ливарними виставками та відвідав десять підприємств.
Після повернення до СРСР у жовтні 1924 року К. С. Калиненко був відряджений терміном на один рік до Південного металургійного тресту «Югосталь» для поліпшення виробництва виливниць на заводі ім. Петровського та виробництва валків на заводі «Комунар» у Катеринославі (тепер м. Дніпропетровськ). У 1925-1930 роках професор К. С. Калиненко завідував новоствореною кафедрою ливарної справи на механічному відділенні КПІ. На вказаному факультеті професор читав лекції по загальному курсу металургії та металознавству, ливарній справі; керував практичними та дипломними роботами, завідував лабораторією ливарної справи і Музеєм металургії та ливарної справи.
У 1930 році виїхав до Москви.
Основні праці:
1. О подготовке литейщиков в фабзавучах Германии // Вестник металлопромышленности, 1924. – №10-12. – С. 153.
2. О причинах брака закаленных валков и о способах уменьшения процента брака. // Вестник металлопромышленности, 1925. – №7-8. – С. 83.
3. О современном состоянии литейного производства в Европе и Америке и тенденции его дальнейшего развития. Сборник по технологии металлов НТО ВСНХ УССР, 1926, Харьков.
4. Дослідження роботи чавунних виливниць на заводі ім. Петровського в Катеринославі // Технічно-науковий вісник, 1926. – №3.
5. Наука в ливарництві. Інтернаціональні конгреси та виставки ливарництва в Європі та в Америці // Технічно-науковий вісник, 1927. – №2.
6. Досвід виготовлення сталевих виливниць на заводах Югосталі // Технічно-науковий вісник, 1927. – №3.
7. Труско-формувальні машини // Технічно-науковий вісник, 1927, №4.
8. Виготовлення модельних плит для труско-формувальних машин // Технічно-науковий вісник, 1927, №5.
9. Кессельман Г. Я. Формовка вагонных польстерных букс на машине «Никольс-14» [Текст] / Комментарии проф. К. С. Калиненко; Г. Я. Кессельман, стахановец-формовщик Литейно-механич. завода им. Л. М. Кагановича. – Москва: изд-во 1-й тип. Трансжелдориздата, 1936.
10. Калиненко К. С. Опыт работы кузнецов-стахановцев [Текст]: [Депо Тула] / проф. К. С. Калиненко. – Москва: Трансжелдориздат, 1940.
Бабич Євгеній Петрович
Завідувач кафедрою ливарної справи КПІ (1930-1941 рр.), професор (1927 р.), докт. техн. наук (1936 р.)
Євгеній Петрович Бабич народився 12 лютого 1886 року у м. Борзна Чернігівської губернії. Навчався в Борзенській народній школі та Ніжинській гімназії, яку закінчив у 1905 р. В 1906-1911 роках навчався на механічному факультеті Київського політехнічного інституту. Працював у КПІ лаборантом, потім старшим лаборантом кафедри технології металів. В 1913-1914 рр. був у наукових відрядженнях на механічних та ливарних заводах в Ризі, Берліні та Бреславлі.
У 1917 р. Є. П. Бабич витримав екзамен на звання ад’юнкта (помічника професора) кафедри технології металів КПІ. У 1919 р. читав курс лекцій з ливарної справи та металографії, а також завідував однойменними лабораторіями. З 1924 р. почав читати спеціальний курс із ливарної справи та термообробки. З 1919 по 1922 р. очолював кафедру загальної технології металів КПІ. В період з 1923 по 1926 рік Є П. Бабич організував та завідував Комунальним ливарним заводом. Для ознайомлення з виробництвом обладнання для ливарних цехів та лабораторій у 1928 р. Євген Петрович був відряджений до Німеччини.
Після розділення кафедри «Загальної технології металів» у 1925 р. на дві – «Ливарна справа» та «Металографія і термообробка металів» – останню очолив Є. П. Бабич (до 1930 р.)
В 1930-1941 рр. займав посаду завідувача кафедри ливарної справи, в 1934-1936 рр. – декана машинобудівного факультету КПІ.
В липні 1941 року потрапив в полон до німецької армії і був відправлений в Німеччину. Після репатріації працював у Київському інституті механізації сільського господарства. Був заарештований 28 грудня 1945 року і 15 березня 1947 року засуджений «Особым совещанием МГБ СССР» до десяти років виправно-трудових таборів. Є. П. Бабич був звільнений в 1955 році за станом здоров’я. Працював старшим технологом на заводі імені Пархоменка в Караганді, інженером-технологом на Новокарагандинському машинобудівному заводі.
25 березня 1957 року Є. П. Бабич був повністю реабілітований. Прийнятий на роботу в Омський машинобудівний інститут професором кафедри «Машини і технологія ливарного виробництва».
Основні праці:
1. Цементация и термическая обработка автомобильных зубчаток // Журнал «Самоход», 1915. – №2.
2. Работа вагранки на антраците // Журнал Русского металлургического общества, 1917.
3. Производство колес Грифина // Журнал «Предприятие», 1925.
4. Ручная формовка во многоэтажных опоках (Формовка в этажных опоках ручным способом) // Журнал «Система и организация», 1926.
5. Опыт производства чугунных колес с закливанием обода для ж. д. транспорта (Опыт производства чугунных трамвайных колес) // Журнал «Вестник металлопромышленности», 1926.
6. Меры по рационализации литейного производства // Бюллетень КМТ, 1926.
7. Спроба виробляти чавунні трамвайні колеса за американським способом / Збірник праць кафедри Механічної Технології, 1927.
8. Применение циркона в литейном производстве / Е. П. Бабич, проф., д-р техн. наук; Зап.-Сиб. совнархоз. – Омск: Б. и., 1963. – 4 с. (Техническая информация).
9. Металлография стали и чугуна. – Киев, 1927.
10. Заводские пламенные печи. – Киев, 1934.
Помер Є. П. Бабич 26 липня 1964 року у м. Омську, Російська Федерація.
Березін Петро Григорович
Завідувач кафедри ливарної справи (1941-1944 рр.), канд. техн. наук, доцент
Березін П. Г. в 30-х роках ХХ століття працював у Київському політехнічному інституті (на той час Київський індустріальний інститут) на кафедрі ливарної справи. Виконав кандидатську дисертаційну роботу на тему «Влияние режима плавки в вагранке на угар примесей чугуна» (1940 р.).
В період з 1941 по 1944 роки разом з науковцями Київського індустріального інституту евакуювався в Ташкент, де з 1941 року був завідувачем кафедри ливарної справи в рамках спільного з Середньоазіатським індустріальним інститутом машинобудівного факультету. Займався модернізацією ливарних технологій на місцевих заводах. На кількох заводах ним були розроблені заходи стосовно переходу на виготовлення литих боєприпасів, підвищення продуктивності стале- та чавуноливарних цехів і зменшення браку. Науковець також опублікував дослідження: «Металлургический угар в вагранке», «Рациональная разработка технологии на литье» та інші. Після створення в 1944 р. металургійного факультету КПІ П. Г. Березін працював доцентом на кафедрі ливарного виробництва інституту.
Праці:
1. Березин П. Г. Центробежная отливка тракторных гильз в кокиль. Киев; Москва: Машгиз, 1952. – 84 с.
2. Bezpečnostní pokyny pro slevače a odlevače kovu [Текст] / P. G. Berezin ; Přel. A. Vávrovská. – Praha : Práce, 1952. – 42 с. : ил.; – (Knižnice ochrany a bezpečnosti práce. Rada 2. Bezpečnostní technika v SSSR; 3)
3. Березин Петр Григорьевич (доцент). Инструкция по технике безопасности для завальщиков и плавильщиков / Под ред. проф. И. Д. Файнермана. Киев; Москва, Укр. Отд-ние Машгиза, Киевск. Обл. тип., 1949. – 56 с.
Ващенко Костянтин Ілліч
Завідувач кафедри ливарного виробництва (1944-1974 рр.), декан металургійного факультету (1944-1964 рр.), Заслужений діяч науки і техніки України, докт. техн. наук, професор
Костянтин Ілліч Ващенко народився 26 грудня 1900 року (7 січня 1901 року за новим стилем) в м. Козелець на Чернігівщині в багатодітній сім’ї робітника-будівельника. Там він закінчив Козелецьку церковно-приходську школу, початкове училище (1911 р.) і тринадцятирічним хлопцем почав свій трудовий шлях.
В 1919 році Костянтин Ващенко добровільно вступив до лав Червоної Армії, потім після демобілізації (1921 р.) здійснилась його давня мрія – став робітфаківцем (1923 р.), вчився на робітфаку Київського інституту народної освіти. У 1925 році став студентом хімічного факультету КПІ, який закінчив в 1930 році і одержав кваліфікацію інженера-технолога за спеціальністю «Металургія».
Початок самостійної діяльності молодого інструктора виробничого навчання інституту (1930-1931 рр.) та асистента ливарної кафедри КПІ (1930-1934 рр.) був тісно пов’язаній з науково-практичною роботою в Українському науково-дослідному інституті хімічного машинобудування, а також у ливарних цехах і лабораторіях Київського заводу «Більшовик».
Одна з перших наукових розробок К. І. Ващенка була присвячена технології плавлення сталі в конверторі з боковим дуттям на замовлення заводу «Ленінська кузня». Молодий науковець узагальнив одержані результати, виклавши теорію малого бесемерування, і зробив матеріальний та тепловий баланс плавки в вагранці і в конверторі. Поєднання інтересів науки і виробництва сприяли захисту К. І. Ващенком в 1934 році кандидатської дисертації з проблем перероблення вагранкового чавуну на сталь для виливків у малих бесемерівських конверторах на тему «Исследование процесса малого бессемерования».
В передвоєнні роки Костянтин Ілліч разом з працівниками заводу «Більшовик» виконав роботи з модернізації технології виробництва на підприємстві феросиліду та розробив новий залізо-кремнієвий сплав «антихлор», а також сплав Х28. Останній використовувався для виробництва хімічної апаратури, стійкої до дії органічних та неорганічних кислот при високих температурах. Результатом цих робіт стала стаття В. Ю. Васильєва та К. І. Ващенка «Металлургия кислотоупорных железо-кремнистых сплавов» у виданні «Теория и практика металлургии», 1938 – № 4.
У зв’язку з наступом фашистських військ на Київ, К. І. Ващенко разом з колективом КПІ був евакуйований до Узбекистану. Був включений до структури Середньоазіатського індустріального інституту і став одним з перших радянських творців особливо міцного сірого модифікованого чавуну, необхідного для масового виробництва литих корпусів артилерійських мін, снарядів, авіабомб та інших типів боєприпасів.
Там науковець брав участь в проектуванні та будівництві (початок в 1942 р.) Бекабадського металургійного заводу (зараз Узбецький металургійний комбінат), який випускав таку потрібну для фронту продукцію.
У 1943 році в Середньоазіатському індустріальному інституті К. І. Ващенко захистив докторську дисертацію за темою «Высококачественный модифицированный чугун».
За вагомий трудовий внесок в перемогу над фашизмом К.І. Ващенко наприкінці війни був удостоєний високої бойової нагороди – ордена Червоної Зірки.
В Україні та в СРСР К.І. Ващенко вперше розробив технологію модифікування чавуну і показав залежність його механічних властивостей від форми, розмірів і розташування графіту при однаковій структурній основі (1940 р.). В науковому плані Костянтин Ілліч стояв біля витоків вітчизняних варіантів розробок технології виробництва магнієвого чавуну та наливних самотвердних сумішей.
Професор К.І. Ващенко керував кафедрою ливарного виробництва з 1944 по 1974 рік і залишався її професором до 1992 року. Під його керівництвом підготовлено біля двох тисяч молодих спеціалістів-ливарників, шість докторів і біля 80 кандидатів технічних наук. Багато учнів Костянтина Ілліча згодом стали керівниками і провідними фахівцями державних структур, науково-дослідних і громадських організацій, промислових підприємств України та зарубіжних країн.
За сумлінну працю на ниві освіти і науки К.І. Ващенко, крім ордена Червоної Зірки, нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби Народів, багатьма медалями та
Державними відзнаками.
Ключові наукові праці:
1. Модифицированный чугун [Текст] / К. И. Ващенко. – М.: изд-во и 1-я тип. Машгиза, 1946 (Ленинград). – 231 с.
2. Химически стойкие отливки из высоколегированных железоуглеродистых сплавов [Текст] / К. И. Ващенко. – М.: изд-во и 1-я тип. Машгиза, 1946. – 131 с.
3. Биметаллические отливки железо – алюминий [Текст] / К. И. Ващенко, В. В. Жижченко, А. Н. Фирстов. – М.: Машиностроение, 1966. – 175 с.
4. Магниевый чугун [Текст] / К.И. Ващенко, Л.М. Софрони. – Киев, Москва: Машгиз. [Укр. отд-ние], 1957. – 424 с.
5. Магниевый чугун [Текст] / К. И. Ващенко, Л. М. Софрони. – 2-е изд., доп. и перераб. – Москва, Киев: Машгиз. [Юж. отд-ние], 1960. – 487 с.
6. Fonta cu grafit nodular [Текст] / Prof. K. I. Vaşcenko, doc. în ştiinţe tehnice, ing. L. Sofroni, cand. ín ştiinţe tehnice. – Bucureşti: Ed. tehnică, 1957. – 496 с.
7. Magnesiumbehandeltes Gusseisen [Текст] / Von Prof. K. J. Wastschenko und L. Sofroni; Aus dem Russ. übers. von Heinz Frahn; Fachtechn. Bearb.: Prof. Dr.-Ing. habil. J. Czikel. – Leipzig: Deutsch. Verlag für Grundstoffindustrie, 1960. – 436 с.
8. Наливные самотвердеющие смеси [Текст] / Под общ. ред. заслуж. деятеля науки и техники УССР. д-ра техн. наук проф. К. И. Ващенко. – К.: [б. и.], 1965. – 2 т. (Машиностроение) / Гос. ком. Совета Министров УССР по координации науч.-исслед. работ. Ин-т техн. информации. ЦБТИ Киевского Совнархоза).
9. Технология формы [Текст]: (Учеб. пособие для студентов специальности «Литейное производство») / К. И. Ващенко, П. В. Авринский. – МВ и ССО УССР. Киевский ордена Ленина политехн. ин-т. Кафедра литейного производства. – К.: [б. и.], 1962. – 4 т.
Остання друкована праця К. І. Ващенка у співавторстві з В. С. Шуміхіним «Плавка и внепечная обработка чугуна для отливок», видана в 1991 році, залишається основним підручником для студентів кафедр металургійного профілю вузів із дисципліни «Чавунне литво».
Помер К. І. Ващенко 27 березня 1992 року і похований в Києві на Байковому кладовищі.
Дорошенко Степан Пантелійович
Завідувач кафедри ливарного виробництва чорних і кольорових металів (1974-1991 рр.), докт. техн. наук, професор, Заслужений професор НТУУ «КПІ»
Степан Пантелійович Дорошенко народився 7 травня 1931 року в селі Поташня Канівського району, на той час Київської області. Навчався в Таганчанській середній школі, яку закінчив у 1947 році. Поступив на металургійний факультет Київського політехнічного інституту і з 1 вересня 1950 року навчався в унікальній за своєю долею групі ЛВ-11. Після закінчення навчання в КПІ в 1955 році Степан Пантелійович працював на київському заводі «Більшовик», де пройшов шлях від технолога до заступника головного металурга заводу. В 1959 році він вступив до аспірантури КПІ, після закінчення якої працював асистентом на кафедрі ливарного виробництва інституту (1962-1964 рр.). У 1963 році С. П. Дорошенко захистив кандидатську дисертацію на тему «Исследование условий образования легкоотделяемого пригара», а в 1972 році – докторську дисертацію «Наливні (рідкі) самотвердні суміші». В 1974 році отримав вчене звання професора.
Як науковець С. П. Дорошенко створив суттєвий внесок у вітчизняну науку про формувальні суміші. Започаткував розроблення нового класу сумішей – наливних самотвердних, розробив нові технології виготовлення піщаних форм і стрижнів, які зміцнюються в контакті з оснащенням, запропонував нові підходи до вивчення фізико-хімічних процесів взаємодії рідкого металу з формою.
С. П. Дорошенко підготував 27 кандидатів і чотирьох докторів технічних наук, у т. ч. для Німеччини, Болгарії, Куби, В’єтнаму. Опублікував понад 650 наукових та навчально-методичних праць, серед яких більше 50 книг і брошур. Має понад 40 авторських свідоцтв і патентів. У 1981 році нагороджений знаком «Винахідник СРСР».
Основні наукові праці:
1. Получение отливок без пригара в песчаных формах [Текст] / С.П. Дорошенко, В.Н. Дробязко, К.И. Ващенко. – М.: Машиностроение, 1978. – 206 с.
2. Наливная формовка / С. П. Дорошенко, К. И. Ващенко – К.: Высшая школа, 1980. – 176 с.
3. Формовочные материалы и смеси / С.П. Дорошенко, В.П. Авдокушин, К. Русин, И. Мацашек. – К.: Выща шк.; Прага: СНТЛ, 1990. – 415 с.
4. Взаємодія піщаної форми з виливком: [Навч. посіб. для студ. спец. «Ливарне вир-во чорних та кольорових металів»] / С.П. Дорошенко. – К.: НМК ВО, 1991. – 67 с.
Багато часу С. П. Дорошенко приділяв популяризації професії ливарника серед молоді шляхом видання професійно-орієнтованих книг, брошур та статей з технології та історії ливарного виробництва в Україні і в світі, зокрема «О литейщиках» (1976 р.), «Об искусстве литья и литейщиках» (1986 р.), «Древняя и всегда молодая профессия» (1998 р.), «Історія художнього литва» (1998 р.).
Зусиллями професора С. П. Дорошенка були налагоджені плідні зв’язки кафедри ливарного виробництва КПІ з профільними інститутами Китаю, Чехії, Болгарії, Румунії, Куби, В’єтнаму, Німеччини та інших країн. Кафедра стала місцем стажування фахівців із ближнього та дальнього зарубіжжя.
З 1991 року С. П. Дорошенко працює професором кафедри ливарного виробництва НТУУ «КПІ». В цьому ж році він був обраний член-кореспондентом Міжнародної інженерної академії і дійсним членом Академії інженерних наук України, в 1996 році – академіком Інженерно-технічної Академії Чуваської Республіки, у 1998 році – академіком Міжнародної інженерної Академії. У 1998 році Ученою Радою НТУУ «КПІ» С. П. Дорошенко удостоєний почесного звання – Заслужений професор НТУУ «КПІ».
На рідній кафедрі Степан Пантелійович створив музей литва, де виставлена його власна колекція художньо-декоративних виливків, яку він збирав протягом усього життя. У ній налічується більше двохсот виробів, головна частина яких – це витвори рук знаменитих уральських майстрів (Каслінське литво, відзначене багатьма міжнародними преміями). Крім того, вчений передав свою бібліотеку (більше 2000 книг) на відповідальне зберігання і користування кафедрі ливарного виробництва КПІ.
Останні роки життя С. П. Дорошенко активно займався дослідженням історії ливарного виробництва в Україні, художнього литва, відродженням забутих імен і подій української історії.
Професор С. П. Дорошенко пішов від нас 5 лютого 2009 року.
Сьомик Аркадій Павлович
Завідувач кафедри ливарного виробництва чорних і кольорових металів (1991-2000 рр.), декан інженерно-фізичного факультету (1988-2000 рр.), Заслужений працівник народної освіти України, докт. техн. наук, професор
Аркадій Павлович Сьомик народився 18 червня 1941 року у м. Хабаровську. Закінчив кафедру «Ливарне виробництво чорних і кольорових металів» механіко-технологічного факультету КПІ у 1963 році. В подальшому його трудова діяльність була пов’язана з КПІ: інженер, аспірант, науковий співробітник, доцент, професор, завідувач кафедри ливарного виробництва чорних та кольорових металів і декан інженерно-фізичного факультету.
В 1969 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Исследование выбиваемости наливных самотвердеющих смесей», а в 1988 році – докторську дисертацію на тему «Формувальні і стрижневі суміші із зв’язуючими матеріалами на основі технічних лігносульфонатів».
З 1977 по 1991 рр. А. П. Сьомик працював викладачем кафедри «Фізико-хімічні основи технології металів».
Пріоритетний напрямок його наукової діяльності – розроблення екологічно чистих формувальних і стрижневих сумішей на основі технічних лігносульфонатів та інших зв’язувальних компонентів. Результати його досліджень опубліковані в 200 наукових працях, їх наукова новизна підтверджена 15 авторськими свідоцтвами СРСР, чотирма патентами України і Росії. Як викладач підготував та видав більше 20 навчальних і методичних посібників з різних дисциплін для студентів своєї спеціальності.
Під науковим керівництвом А. П. Сьомика захищено три кандидатських дисертації.
У 1998 році за видатні досягнення в галузі вищої освіти А. П. Сьомику Указом Президента України було присвоєне почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України».
А. П. Сьомик пішов з життя 26 серпня 2000 року.
Макаревич Олександр Павлович
Завідувач кафедри ливарного виробництва (2000-2005 рр.), докт. техн. наук,
професор
Олександр Павлович Макаревич народився 19 жовтня 1937 року у с. Семенівна Чернігівської області. Інженерна діяльність О. П. Макаревича після закінчення КПІ почалася в 1960 році на Київському судомеханічному заводі № 37 Військово-морського флоту СРСР, де він працював інженером-технологом ливарного цеху, а згодом головним металургом.
В 1966 році він вступив до аспірантури кафедри ливарного виробництва КПІ, після закінчення якої захистив кандидатську дисертацію на тему «Регулирование процесса твердения жидкостекольных наливных самотвердеющих смесей» (1970 р.). В подальшому О.П. Макаревич послідовно працював старшим інженером, старшим науковим співробітником, керівником науково-дослідної лабораторії Мінбудшляхмашу СРСР, асистентом, старшим викладачем і доцентом кафедри ливарного виробництва.
У 1992 році він захистив докторську дисертацію «Ресурсосберегающие формовочные и стержневые смеси, упрочняемые в контакте с оснасткой», працював професором. З грудня 2000 по січень 2005 року був завідувачем кафедри ливарного виробництва.
До сфери наукових інтересів професора О.П. Макаревича входили холоднотвердні формувальні та стрижневі суміші, суміші для лиття в оболонкові форми, фазові перетворення в бронзі з ефектом пам’яті форми, нові матеріали для формувальних сумішей, модифікування чавуну в ливарній формі, в тому числі при застосуванні лиття за моделями, що газифікуються.
Результат наукової діяльності Олександра Павловича складає більше 200 друкованих публікацій, навчально-методичних розробок, авторських свідоцтв і патентівю
Під його керівництвом було захищено кілька кандидатських дисертацій.
Професор О. П. Макаревич пішов з життя 10 січня 2005 року і похований в м. Києві.
Сиропоршнєв Леонід Миколайович
Завідувач кафедри ливарного виробництва (2005-2006 рр.), канд. техн. наук, доцент
Леонід Миколайович Сиропоршнєв народився 15 вересня 1945 року в м. Києві. У 1968 році закінчив механіко-технологічний факультет КПІ і був розподілений на кафедру ливарного виробництва інституту. В 1975 році захистив кандидатську дисертацію «Производство гидроплотных отливок из магниевого чугуна без отбела».
В подальші роки Л. М. Сиропоршнєв працював молодшим, старшим науковим співробітником, керівником галузевої ливарної лабораторії Мінбудшляхмашу при КПІ, асистентом і доцентом кафедри ливарного виробництва НТУУ «КПІ».
З 2000 по 2014 рік Л. М. Сиропоршнєв був заступником декана з навчально-методичної роботи інженерно-фізичного факультету НТУУ «КПІ», в цей же час займав посаду вченого секретаря спеціалізованої Вченої ради. В 2005-2006 роках завідував кафедрою «Ливарного виробництва чорних і кольорових металів».
Великий викладацький досвід Леоніда Миколайовича з успіхом використовується при реформуванні вищої освіти України. Він є одним із розробників галузевих стандартів вищої освіти за напрямками «Металургія», «Ливарне виробництво» та спеціальністю «Ливарне виробництво чорних і кольорових металів і сплавів» і являється експертом державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки України.
За його участю були організовані філіали кафедри ливарного виробництва при Фізико-технологічному інституті металів і сплавів НАН України, у ВАТ «КАМЕТ», а також відкриті при кафедрі спеціалізації «Художнє та ювелірне литво» та «Технологія виготовлення литих стоматологічних і ортопедичних протезів», розроблені навчальні програми для курсів підвищення кваліфікації з ливарного виробництва.
За досягнення в галузі вищої освіти Л. М. Сиропоршнєв у 2004 році був нагороджений знаком «Відмінник освіти України».
Пріоритетними напрямками наукової діяльності Леоніда Миколайовича є дослідження структури і властивостей чавуну з кулястим графітом, розроблення ефективних методів сфероїдизувального модифікування чавунів, технологій виробництва виливків із високоміцного чавуну з прогнозованими властивостями та виливків з диференційними властивостями при використанні лиття за моделями, що газифікуються.
Л. М. Сиропоршнєв – автор більш ніж 100 наукових і начально-методичних робіт.
Могилатенко Володимир Геннадійович
Завідувач кафедри ливарного виробництва (2006-2013 рр.), докт. техн. наук, академік АН Вищої школи України (2008 р.)
Народився 24 жовтня 1950 року в Києві в родині службовців. Навчався в Київському політехнічному інституті на механіко-технологічному факультеті, який закінчив з відзнакою у 1973 році. Одержав диплом інженера-металурга за спеціальністю «Фізика металів». Починаючи з третього курсу, постійно займався науковою роботою на кафедрах «Металознавства та термічної обробки» та «Фізики металів» і був залишений для роботи в інституті на кафедрі ливарного виробництва. Працював інженером, науковим співробітником, асистентом цієї кафедри.
Після організації в 1977 році на базі частини кафедри ливарного виробництва кафедри фізико-хімічних основ технології металів (ФХОТМ) перейшов зі своїм керівником професором Д. Ф. Чернегою на новоутворену кафедру. У 1982 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Водород в алюминиевых сплавах, легированных медью, магнием, марганцем и цирконием». Працював асистентом, а потім – доцентом кафедри ФХОТМ, одержав вчене звання доцента в 1989 році. Захистив докторську дисертацію на тему «Наукові та технологічні засади модифікування ливарних алюмінієвих сплавів азотом і азотовмісними дисперсними тугоплавкими частинками» (2005 р.).
З 2006 по 2013 рік працював завідувачем кафедри «Ливарне виробництво чорних і кольорових металів» НТУУ «КПІ», з 2013 р. – професор кафедри.
Наукова інтереси: вплив обробки алюмінієвих розплавів на їх фізичні характеристики та структуру і механічні властивості виливків.
Автор понад 100 наукових публікацій, 13 авторських свідоцтв на винахід та патентів, восьми методичних розробок, співавтор навчальних посібників «Фізико-хімія металургійних систем і процесів», «Теоретичні основи ливарного виробництва», «Проектування ливарних цехів».
Підготував двох кандидатів наук, був консультантом при виконанні трьох докторських дисертацій. Член двох спеціалізованих Вчених рад для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальностями 05.16.01 – Металознавство та термічна обробка металів, 05.16.02 – Металургія чорних металів, 05.16.04 – Ливарне виробництво, 05.16.06 –Порошкова металургія та композиційні матеріали.
Кочешков Анатолій Сергійович
Завідувач кафедри ливарного виробництва (з 2013 р.), канд. техн. наук, доцент
Народився 5 січня 1954 року у м. Києві. Трудову діяльність А.С. Кочешков почав у 1971 році оператором машинолічильної станції тресту «Півден-Захід трансбуд». У 1978 році закінчив інженерно-фізичний факультет КПІ і почав працювати інженером на кафедрі ливарного виробництва чорних і кольорових металів. В подальшому послідовно займав посади молодшого наукового співробітника і старшого наукового співробітника (1991-1995 рр.). В 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Холоднотвердні суміші із зниженим вмістом рідкого скла». З 1996 року працював доцентом кафедри ливарного виробництва чорних і кольорових металів НТУУ «КПІ».
За підсумками 2007 року рішенням Вченої ради НТУУ «КПІ» як переможцю університетського конкурсу, А.С. Кочешкову присвоєно звання «Викладач-дослідник».
З 2000 по 2013 рік А. С. Кочешков був заступником завідувача, а з червня 2013 року і по цей час виконує обов’язки завідувача кафедри ливарного виробництва чорних і кольорових металів НТУУ «КПІ».
Як висококваліфікований спеціаліст Анатолій Сергійович вміло та творчо поєднує викладацьку, наукову, методичну та виховну діяльність. Він організував на кафедрі підготовку спеціалістів за спеціалізацією «Художнє та ювелірне литво», підготував нові дисципліни циклу професійного і практичного навчання бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Серед них «Метали, сплави і технологія виготовлення художніх та ювелірних виливків», «Металургія благородних металів» і «Історія художнього литва».
Результати наукової, методичної та викладацької роботи А. С. Кочешкова відображені в понад 70 публікаціях, в 7 методичних вказівках, 7 авторських свідоцтвах і патентах, а також в навчальному посібнику та понад 110 доповідях на наукових конференціях.
Наразі А. С. Кочешков реалізує свій науковий потенціал в таких напрямках, як розроблення формувальних сумішей для лиття точних заготовок та технології виготовлення біметалевих виливків із сплавів кольорових і благородних сплавів.
За творчий доробок у сфері підготовки фахівців з ювелірних технологій, а також за багаторічній внесок в розвиток художнього та ювелірного лиття в Україні, А.С. Кочешков у 2012 р. був нагороджений фондом Фаберже Почесним пам’ятним знаком «Орден Франца Петровича Бірбаума – Головний спеціаліст».
Запропоновані 
Вітаємо 
Вітаємо команду студентів кафедри Згоранець О.В., Омельяненко Ю.Ю., Хоменко Д.І. з І місцем у Всеукраїнській студентській олімпіаді «Обладнання і технологія ливарного виробництва», м. Дніпро, 2019 р.
Вітаємо команду студентів кафедри Кивгило Б.В., Деркач Д.О., Мартиненко І.О. з ІІІ місцем у Всеукраїнській студентській олімпіаді «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів» , м. Дніпро, 2019 р.
Вітаємо Кущереву Анжелу Станіславівну з ІІ місцем у Всеукраїнській студентській олімпіаді «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів», м. Дніпро, 2018 р.
Вітаємо команду студентів кафедри з ІІІ місцем у Всеукраїнській студентській олімпіаді «Обладнання і технологія ливарного виробництва», м. Дніпро, 2018 р.
Вітаємо команду студентів кафедри
Вітаємо команду студентів кафедри Смірнову Я.О., Гордійчук З.О., Оніщук А.І. з ІІ місцем у Всеукраїнській студентській олімпіаді «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів» , м. Дніпро, 2017 р.
Вітаємо Кивгило Богдана Володимировича з І місцем у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт за напрямом «Металургія», м. Дніпро, 2019 р.
